Вже 103 роки, Україна відмічає День злиття Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. 22 січня 1919 року, на Софіївській площі було оприлюднено акт злуки, а ще, дану подію, сторінки історії пам’ятають як створення “живого ланцюга” від Івано-Франківської області, через Львів – до столиці – Києва. Це сталося на 71 річницю Соборності.

Збереглася навіть точна цитата Директорії в той день: «Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.

Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка.”

Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі. Він став яскравим фіналом складного і тривалого шляху українців до консолідації етносу, перетворення його в єдину політичну націю, а також об’єднання території його споконвічного проживання в межах єдиної української держави.

Надзвичайно прикро усвідомлювати, що сьогодні, Україна проживає нелегкі часи, коли зусилля наших предків, які довготривалий час бажали єдності – рушаться зі швидкістю світла. Все розпочалося з подій далекого 2014 року, і продовжуться до сьогодні. Наша задача, як свідомих громадян, плекати українську мову та починати маленькі кроки з себе. Вшановувати українські народні свята та звичаї, боротися за наші землі, та брати приклад минулих років, адже тоді, українці вистояли, проявили сміливіть навіть перед обличчям комуністичної партії. І ми можемо, адже вміння протистояти – у нас в крові! Зі святом!